Повернутися до звичайного режиму
/Files/images/2018-2019/adaptatsya_pershoklasnikv/2018-09-27-469.jpg/Files/images/2018-2019/adaptatsya_pershoklasnikv/IMG_20180928_120046.jpg /Files/images/2018-2019/adaptatsya_pershoklasnikv/IMG_20180928_103351.jpg/Files/images/2018-2019/adaptatsya_pershoklasnikv/2018-09-28-492.jpg
У наказі МОН України від 20.08.2018 № 923 затверджені Методичні рекомендації щодо адаптаційного періоду для учнів першого класу.

П’ЯТЬ УМОВ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ У ПЕРШИЙ МІСЯЦЬ НАВЧАННЯ:

1. Знайомство зі школою та класом.

2. Легкий портфель, без важкого приладдя і книжок.

3. Вивчення безпечної дороги від дому до школи.

4 . Опанування і прийняття правил класу.

5. Напрацювання алгоритмів повсякденного життя у школі.

Протягом вересня проведено чотири тематичні тижні.

Тема першого тижня: «Я – ШКОЛЯР»

Вчителі створювали умови для цікавого й радісного навчання; організовували знайомство учнів з однокласниками та вчителями; навчали активного слухання в умовах усного спілкування; взаємодії в парах та групах; сприяли усвідомленню правил безпечної поведінки дорогою до школи й у школі; допомагали дітям ідентифікувати себе як учнів та мотивували їх до навчання

На кінець тижня:

– учні знають: що означає бути учнем/ученицею школи; чому важливо вчитися; правила поведінки на уроці; правила безпечної поведінки дорогою до школи та додому;

– учні вміють: звертатися до однокласників і вчителя на ім’я; уважно слухати один одного в умовах безпосереднього спілкування; намагаються взаємодіяти в парах і групах для досягнення навчальних цілей; поводитися на уроці згідно з правилами; дотримуватися правил безпечної поведінки дорогою до школи та додому.

Тема другого тижня: «МІЙ/НАШ КЛАС»

Вчителі сприяли творчій атмосфері і готовності учнів до навчання; організовували учнів до ознайомлення із приміщеннями шкільної будівлі та класним середовищем; навчали активного слухання в умовах усного спілкування; мотивували до писемного мовлення як особливої форми спілкування; навчали взаємодії в парах та групах; сприяли усвідомленню правил безпечної поведінки в приміщеннях школи (класна кімната, їдальня, бібліотека тощо); допомагали дітям виявляти активність і відповідальність у процесі творення класної спільноти; закладали основи взаєморозуміння, співпраці, згуртування колективу дітей, батьків і вчителів.

Результатом є те, що учні :

–знають, які приміщення є в шкільній будівлі; які змістові осередки є в класній кімнаті; права і обов’язки в учнів та вчителя; правила безпечної поведінки в класній кімнаті;

–вміють орієнтуватися в шкільній будівлі; озвучувати власні потреби і довільно пересуватися класом; намагаються уважно слухати один одного в умовах безпосереднього спілкування; взаємодіяти в парах і групах для досягнення навчальних цілей; дотримуватися правил безпечної поведінки в приміщеннях школи (класна кімната, їдальня, бібліотека тощо).

Тема третього тижня: «МОЇ ДРУЗІ»

Вчителі: створювали у класі дружнє середовище — простір, де цінують дружбу і друзів; допомогали дітям з’ясувати критерії справжньої дружби,; сприяли формуванню доброзичливого й толерантного ставлення до людей; усвідомленню в дітей цінності дружніх стосунків та їх важливості в житті; формували відповідальне ставлення до тварин.

Як результат:

– учні знають: хто такий друг; правила дружньої поведінки; правила дбайливого ставлення до тварин;

– учні вміють: уживати ввічливі слова; вести діалог, увічливо спілкуватися з однолітками та дорослими; слухати й чути один одного в умовах спілкування; дотримуватися правил дружби та налагоджувати дружні стосунки у класній спільноті, серед однолітків; доглядати домашніх улюбленців.

Тема четвертого тижня: «МОЄ ДОВКІЛЛЯ»

Педагоги: знайомили дитину з поняттям «довкілля»; навчали розрізняти об’єкти природи (жива/нежива) і рукотворні тіла; взаємодії в парах та групах; правил безпечної поведінки в довкіллі; допомогали учням засвоїти норми етичного ставлення до природи.

Результати тижня:

– учні розуміють, що таке довкілля; назви рослин, які ростуть на шкільному подвір’ї; правила поведінки в довкіллі; чому потрібно зберігати довкілля;

– учні вміють: розпізнавати природне і створене людиною довкілля; пояснити важливість довкілля в житті людини; досліджувати предмети за допомогою органів чуттів; працювати в парах і групах; наводити приклади бережливого ставлення до довкілля; дотримуватися правил безпечної праці та поведінки в довкіллі.

Психологічна готовність дитини до навчання у школі

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка.

Часто батьки вважають основними ознаками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Спілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з допомогою залякування, погроз, конфліктів .А також сформованості уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальною діяльністю.

Рекомендації батькам

ØЧастіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

ØНе приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

ØЧастіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.

ØНавчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

ØПривчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізнішедев'ятоїгодини вечора,вставати о сьомій годині ранку).

ØЗаохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

ØПрищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

ØНе стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

ØУ будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

ØЗавжди прагніть підтримувати вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.


Особливості адаптації дітей до школи(рекомендації для батьків)

Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, це залежить від багатьох чинників: індивідуальні особливості дитини, характер взаємовідносин з оточуючими, тип навчального закладу (а значить, і рівень складності освітньої програми), ступінь підготовленості дитини до шкільного життя.

Важливим чинником є і підтримка дорослих - мами, тата, бабусь і дідусів. Чим більше дорослих нададуть посильну допомогу в цьому процесі, тим успішніше дитина адаптується до нових умов.

Які ознаки успішної адаптації?

По-перше, це задоволеність дитини процесом навчання. Їй подобається в школі, вона не відчуває невпевненості і страхів.

Друга ознака - наскільки легко дитина справляється з програмою. Якщо школа звичайна і програма традиційна, а дитина відчуває труднощі у навчанні - необхідно підтримати її у важкий момент, не критикувати надмірно за повільність, а також не порівнювати з іншими дітьми. Всі діти різні.

Якщо програма складна, та ще і передбачає вивчення іноземної мови - уважно стежте, чи не є таке навантаження для дитини надмірним. Краще вчасно відкорегувати цю ситуацію, інакше почнуться проблеми із здоров'ям. Можливо, в іншій школі, з меншим навантаженням, дитина відчує себе комфортніше?

Дуже важливо на першому етапі вселити в школяра упевненість в успіх, не дозволити йому піддаватися розчаруванню("У мене нічого не вийде!"), інакше боротися з апатією ви будете дуже довго.

Наступна ознака успішної адаптації - це ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому. Частенько батьки дуже старанно "допомагають" дитині, що викликає деколи протилежний ефект. Учень звикає до спільного виконання уроків і не хоче робити це самостійно. Тут краще відразу позначити межі вашої допомоги і поступово зменшувати їх.

Але найважливішою, на наш погляд, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособовими відносинами – з однокласниками і вчителем.

Нерідко батьки лають дитину за те, що вона пізно повертається зі школи, що їй часто дзвонять друзі не "по справі", що дуже багато часу у неї йде на прогулянки. Проте добре б пам'ятати про те, що в цей період першокласник активно встановлює контакти, шукає своє місце в дитячому середовищі, вчиться співіснувати з іншими дітьми і приймати допомогу на свою адресу. Допоможіть йому в цій непростій справі! Від того, яку нішу займе ваше чадо при розподілі соціальних ролей, залежить весь період його навчання в школі. Пригадайте, як важко позбутися іміджу "жаднюги" або "всезнайки", як багато проблем з'являється в підлітковому віці саме тому, що колись малюку не вдалося проявити себе належним чином.

Окремо необхідно сказати і про відносини з вчителем.

Перша вчителька - це важлива людина в житті всієї вашої сім'ї. Добре б відразу встановити з нею тісний контакт, прислухатися до її порад, пропонувати допомогу в організації свят і загальних справ – адже будь-яка ваша участь в шкільному житті піде на користь вашій дитині. Ваш син або дочка матимуть мотив гордитися вами! Обов'язково погоджуйте вимоги, щоб дитина не постраждала від ваших розбіжностей з педагогом. Якщо вас не влаштовує (або просто незрозуміла) методика навчання, попросіть вчителя пояснити її особливості і переваги перед іншими способами навчання. Думаємо, що будь-який вчитель зробить це охоче, адже він зацікавлений бачити у вас в першу чергу помічників, а не критиків. Від вчителя залежить і то, який сусід по парті "дістанеться" вашій дитині. Це - важливий чинник успішної адаптації першокласника. Обов'язково поцікавтеся, які відносини складаються у дітей, що сидять разом. А можливо, це ваш нащадок заважає комусь на уроках? Не лякайтеся, діти ще не освоїли незвиклі норми поведінки, та і просидіти 30 хвилин, не відволікаючись, в цьому віці достатньо складно. Постарайтеся поговорити з вашим школярем про те, що уміння поважати іншого, коли той працює – дуже цінне уміння. Обов'язково хваліть, якщо він витримав подібне випробування з честю. Стимулюйте допомогу дітей один до одного, не заохочуйте позицію "моя хатина з краю", - хто знає, можливо, саме взаємодопомога і добре відношення між однокласниками допоможе вашій дитині у важкий момент.


Психологія молодшого школяра

Молодшими школярами вважають дітей віком від 6/7 років, які навчаються у 1-4 класах сучасної школи. Цей віковий період завершує етап дитинства. Опановуючи новий для себе вид діяльності - навчання, молодші школярі ще багато часу й енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесниками і дорослими, особистісне психічне життя і психічний розвиток, формуються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості і перспективи.

Загальна характеристика розвитку молодшого школяра

Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку - навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція.

Нижня межа цього вікового періоду (6-7 років) пов'язана з переходом до навчання як систематичної та цілеспрямованої діяльності. У перші його місяці ознаки дошкільного дитинства поєднуються з ознаками школяра. Часом це поєднання є досить суперечливим, що проявляється у невідповідності можливостей дитини вимогам життя, особливо вимогам школи і батьків.

Між дошкільним і молодшим шкільним віком дитина втрачаєбезпосередність.Цесвідчить, що між бажанням щось зробити і самою діяльністю виникає новий момент - з'ясування, що дасть конкретна діяльність.

Особливості пізнавальної сфери молодшого школяра

У молодшому шкільному віці продовжують розвиватися основні пізнавальні властивості і процеси (сприймання, увага, пам'ять, уява, мислення і мовлення). Наприкінці цього періоду вони перетворюються на вищі психічні функції, яким властива довільність і опосередкованість. Цьому сприяють основні види діяльності дитини цього віку у школі і вдома: навчання, спілкування, гра, художня діяльність, праця та ін.

Розвиток сприймання молодшого школяра

Зі вступом до школи дитина має достатній рівень розвитку гостроти зору, слуху, розрізняє форми і кольори предметів. Однак процес навчання пред'являє нові вимоги до сприймання, оскільки для засвоєння навчальної інформації необхідна довільність і усвідомленість перцептивної діяльності.

Учні сприймають різноманітні соціальні зразки, відповідно до яких повинні діяти. Спершу їх приваблюють зовнішні яскраві ознаки предметів, вони ще не можуть зосередитися і детально розглянути інші їх особливості, побачити в них суттєве. Вже у 1 класі школяр виробляє вміння сприймати предмети відповідно до потреб та інтересів, які виникають у процесі навчання, і свого попереднього досвіду. Наприкінці молодшого шкільного віку спостереження стає спеціальною діяльністю, розвивається спостережливість як риса характеру.

Розвиток уваги молодшого школяра

У молодшому шкільному віці, особливо у 1-2 класах, провідною залишається мимовільна увага. На перших порах учнів приваблюють лише зовнішні аспекти предметів, подій, явищ, що заважає проникнути в їх суть, ускладнює самоконтроль за навчальною діяльністю.

У молодших школярів уже формується довільна увага. Цьому сприяє чітка організація їх дій за зразком, а також дій, якими вони можуть керувати і які можуть контролювати. Наприклад, перевіряючи виконане завдання, виправляючи допущені особисто та однокласниками помилки, діти поступово вчаться керуватися своєю метою, а їх довільна увага стає провідною. Одночасно з нею функціонує та розвивається мимовільна увага. Пов'язана вона не з яскравістю і зовнішньою привабливістю предмета, а насамперед із потребами та інтересами, що виникають у навчальній діяльності.

Агресивні тенденції у дітей

Агресивність у дітей-властивість особистості, що виявляється у готовності до агресивних дій.

Причини агресивності у дітей:

1. Напружені стосунки та агресивна поведінка батьків.

2. Схвалення дорослими агресивної поведінки людей, які спілкуються з дітьми.

3. Поблажливість батьків, їхня готовність пробачити агресивні дії, вчинки дитини.

4. Жорстоке покарання батьками виявів агресії дитини.

5. Батьки безпосередньо заохочують виявлення агресії у дітей або дають приклад відповіної поведінки стосовно інших.

6. Байдужість у разі виявлення дітьми агресивності.

Батьки по-різному реагують на агресивну поведінку дітей залежно від того, на кого вона спрямована: на них чи на однолітків. Зокрема, встановлено зв'язок між батьківським покаранням і агресією у дітей. Жорстокі покарання пов'язані з відносно високим рівнем агресивності у дітей.

Найменш агресивними є діти, батьки яких не були ні поблажливими,ані суворими. Їхня позиція – засуджувати агресію, але без жорстоких покарань у разі провини.

Дуже важливо знати, які телепередачі дивляться діти, адже неконтрольовані перегляди фільмів низького рівня несуть відверте зло для дитини: вчать агресивності, знижують рівень моральності дитини.

Батькам, які розумно реагують на агресивність своїх дітей, як правило, вдається виховати вміння контролювати себе у ситуаціях, що провокують агресивну поведінку.

Основні причини виявлення дитячої агресивності:

- бажання привернути до себе увагу з боку батьків та однолітків;

- прагнення отримати бажаний результат;

- мета бути головним;

- захист і помста;

- бажання принизити гідність іншого;

- бажання наголосити на своїй перевазі;

- реакція на фізичне покарання.

Чого хочуть діти, виявляючи агресивність?

Вони хочуть, щоб від них відчепилися, і в решті решт мають результат: від них не сподіваються великих досягень і рідше вимагають виконання обов'язків. Маючи двох або більше дітей, стомлена мати нерідко перекладає більшість справ на менш агресивну дитину, спричиняючи незадоволення й розвиток комплексу неповноцінності. Агресивнішу дитину залишають у спокої та дають більше свободи.

Проте й агресивні діти платять за це свою ціну: вони гірше адаптуються у суспільстві, оскільки не засвоюють досвіду дорослих.

Злість, гнів руйнують соматичнездоров'ядитини. Так, наприклад,захворюваннядитини на алергію єознакоювідсутності емоційного самоконтролю. Підсвідомість таким чином виводить назовні почуття й емоції, які дитина в собі стримує, не маючи досвіду вивільнити їх конструктивним шляхом.

За матеріалами газети «Психолог»

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

«Запобігання дитячій агресії»

1. Намагайтеся зберігати у вашій сім’ї атмосферу відвертості і довіри.

2. Не давайте своїй дитині обіцянок, яких не можете виконати.

3. Не ставте своїй дитині будь-яких умов.

4. Будьте тактовними у ставленні до особи дитини.

5. Не карайте дитину за те, що робите самі.

6. Не змінюйте своїх вимог до дитини за будь-яких обставин, будьте послідовними.

7. Не робіть дитину заручником стосунків між дорослими.

8. Не бійтеся поділитися з дитиною своїми почуттями; розповідайте дитині про те, що ви відчуваєте з приводу того, що сталося.

9. Ставтеся до дитини незалежно від її успіхів – у навчанні, спорті і т. ін.

10. Контролюйте свої емоції.

Кiлькiсть переглядiв: 9784